“Моя мова — моя сила та зброя. Моя пам’ять та свобода. Наш незламний дух та нескінченний політ у майбутнє, в омріяний вільний та незалежний простір. Де немає пригнічених, де не існує загрози війни чи втечі. Моя мова — моя свобода. Свобода творчості та польоту. Моя мова — мої крила”.
Пропонуємо фрагмент творчої роботи “З ПАРТИТУРИ ЖИТТЯ” Софії Паращак, учениці 9 класу.
ДО УКРАЇНИ
О Україно, ти моя знемога
Уміть ділити на чуже і наше,
Коли земля — то вбивчий плачостогін.
О Україно, ти моя молитва,
Розправ в майбутнє свої крила, пташе,
Хіба ми сміємо програть цю битву?
О Україно, ти моя перлина,
Переоцінюю на виграш я можливість?
З тобою більше я, ніж наддитина.
О Україно, ти моя вимога,
Моя знемога — ломка від неволі.
Геть скинь із блазнів зрадницькую тогу.
О Україно, ти моя надія,
У подвиг маниш, як заморське руно,
Моя ти незбагненна казка-мрія.
Тебе я п’ю, як чудодійний трунок,
Для перемоги…
…
ЗАРАДИ ЧЕСТІ
Гину заради честі…
Може, заради тебе?
Що таке честь мундира,
як градом накриє з неба?
Часом в окопі плачу,
сИдячи й нерухомий.
І чи бажання жити
вкотре поборе втому?
Втому дивитись в очі
другові, що вмирає,
Братові, що тої ночі,
як лебедина зграя
В вирій ключем летіла,
сів на крило пташине
І, попри біль і Острах,
в зАсвіти сумно линув…
Гину заради честі…
…
ЗАРАДИ МИРУ
Страх про майбутнє у серці витає,
Воїни світла його проганяють.
Наші кордони — як лінії-вени.
Їх коронують криваві терни.
Ми у полоні війни з минулим.
Ехо страждань зАвжди бачили-чули.
Шум канонад усіх озлобИли.
Тягне минуле споминів жИли.
Слухай народне пророче серце,
Що із надією сплЕлося в герці.
Промінь освітить душІ озЕрце.
В дар Україні зложУ я серце.
…
ЗАРАДИ МАЙБУТНЬОГО
Я — майбутнє України,
ЗцІлю душевні рани-руїни.
Стану й буду в небо дивитися,
Із невимовним щоб подружитися.
Я думатиму про те, що буде,
Що не останні живуть тут люди.
Що моя країна оживе душею,
Мрією про щастя, розквітлою зорею.
Зорею творчою народу єднання,
А не братів між собою протистоянням.
Душа народу, розквітла в надії,
В океані мрій врешті дозріє.
Той мій океан… небесний…
Душ драгоман чудесний.
Ми твоя віра, надія і сила.
Ще недоля нас не зломила.
Діти в тебе, Вкраїно, мужні.
Мрії крилаті, думки потужні.
Діти поля, сонця і волі,
Хоч черпали з джерел недолі.
Діти, з батьками кордоном розділені,
Щоб про майбутнє думки були втілені.
Моє вкраїнське майбутнє, де ти?
Навчи складати до мільйона монети.
Терпляче чекати, цим творячи чудо,
Вірити в те, що хтось не забуде.
Я, Україно, — твоє майбутнє.
Й натхнення моє — самобутнє.
…
