Пам’ятка учителю та батькам

Критерії гіперактивності

(схема спостережень за дитиною)

Дефіцит концентрації уваги

  • Непослідовна, їй важко довго утримувати увагу.
  • Не слухає, коли до не звертаються.
  • 3 великим ентузіазмом береться за завдання, але так і не закінчує його.
  • Зазнає труднощів в організації.
  • Часто губить речі.
  • Уникає нудних завдань і таких, що вимагають розумових зусиль.
  • Часто буває забудькуватою.

Рухове розгальмування

  • Постійно крутиться.
  • Виявляє ознаки занепокоєння (тарабанить паль­цями, вовтузиться на стільці, бігає, забирається куди-небудь).
  • Спить набагато менше, ніж інші діти, навіть у мо­лодшому віці.
  • Дуже балакуча.

Імпульсивність

  • Починає відповідати, не дослухавши питання.
  • Не здатна дочекатися своєї черги, часто втруча­ється, перериває.
  • Погано зосереджує увагу.
  • Не може дочекатися винагороди (якщо між дією і винагородою є пауза).
  • Не може контролювати й регулювати свої дії.
  • По­водження слабко керується правилами.
  • Під час виконання завдань поводиться по-різному й показує дуже різні результати. (На деяких за­няттях дитина спокійна, на інших — ні, на одних уроках вона успішна, на інших — ні.)

 

Правила роботи з гіперактивними дітьми
  • Працювати з дитиною на початку дня, а не вве­чері.
  • Зменшити робоче навантаження дитини.      
  • Ділити роботу на більш короткі, але частіші періо­ди, використовувати фізкультхвилинки.
  • Давати дитині лише одне завдання на певний про­міжок часу, щоб вона могла його завершити.
  • Знизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху.
  • Посадити дитину під час занять поруч із дорос­лим.
  • Використовувати тактильний контакт.
  • Домовлятися з дитиною про ті чи інші дії заздалегідь.
  • Для підкріплення усних інструкцій використову­вати зорову стимуляцію.
  • Давати короткі, чіткі й конкретні інструкції.
  • Використовувати гнучку систему заохочень і по­карань.
  • Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.
  • Надавати дитині можливість вибору.
  • Дотримувати чіткого розпорядку дня.
  • Залишатися спокійним.

Чим можуть допомогти батьки

  1. Не варто сподіватися, що бурхлива фі­зична активність вивільнить енергію малюка. Навпаки, коли він перевтомлений, він стає перезбудженим і ще менш керованим. Тому краще уникати ситуацій, що перезбуджують дитину, а її енергію варто спрямовувати в необхідне русло.
  2. Намагайтеся зайняти дитину тим, що її цікавить. Поки вона захоплена улюбленими справами, ризик, що в неї виникнуть небажані імпульси, — мінімальний.
  3. Спробуйте запобігати порушенню Ваших вимог, бо дотриматися їх вона ще не здатна, а чим більшим буде досвід «неслухняності», тим глибшим стане переконаність дитини в тому, що вона погана.
  4. Для того, щоб зупинити енергійну дитину, доцільно переключити її увагу на
    щось емоційно значуще для неї: «Ой, дивись!», «Я згадала!»

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

  1. Визначити уявлення дитини про себе і допомогти їй позбутися негативних пере­конань щодо власної неспроможності.
  2. Засобами гри створити позитивну мотивацію до розвитку вміння контролювати свої слова та дії.
  3. Тренувати в ігрових вправах довільну увагу дитини.
  4. Підібрати разом з батьками ефективні способи взаємодії з гіперактивною дитиною.

 

Критерії агресивності

(схема спостереження за дитиною)

  • Часто втрачає контроль над собою.
  • Часто сперечається, лається з дорослими.
  • Часто відмовляється виконувати правила.
  • Часто спеціально дратує людей.
  • Часто винить інших у своїх помилках.
  • Часто гнівається й відмовляється зробити що-небудь.
  • Часто заздрісна, мстива.
  • Чутлива, дуже швидко реагує на різні дії оточую­чих, які нерідко дратують її.

Припустити, що дитина агресивна, можна лише в тому випадку, якщо впродовж шести місяців у її поведінці виявилися хоча б 4 з 8 перерахованих ознак.

 

Правила спілкування з агресивними дітьми
  • Бути уважним до потреб і запитів дитини.
  • Демонструвати модель неагресивного по­водження
  • Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.
  • Покарання не повинні принижувати дитину. Навчати прийнятних способів вираження гніву.
  • Давати дитині можливість проявляти гнів безпо­середньо після події, що фруструє.
  • Навчати розпізнання власного емоційного стану і стану оточуючих.
  • Розвивати здатність до емпатії.
  • Розширювати поведінковий репертуар дитини.
  • Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.
  • Учити брати відповідальність на себе.

Чим можуть допомогти батьки

  1. Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на Вас. Навпаки, поставтеся до її обурення з розумінням й повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до Вас.
  2. Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, роз­кажіть дитині про те, як Ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.
  3. Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі придушуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.
  • Учіть дитину розуміти себе та інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття й почуття інших, вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби і захисту.

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

  1. Визначити основні причини агресивної поведінки дитини.
  2. Розробити такі ігри, у яких дитина зможе не просто виявити свій гнів, а експерименту­вати з формами його прояву.
  3. Допомогти дитині через гру навчитися розуміти свої та чужі негативні переживання.
  4. Разом із батьками знайти можливість оптимізації виховного впливу на дитину в сім’ї.

 

Критерії визначення тривожності дитини
  • Постійне занепокоєння
  • Труднощі, іноді неможливість сконцентруватися на чому-небудь
  • М’язова напруга
  • Дратівливість
  • Порушення сну

Чим можуть допомогти батьки

  1. Оскільки «нездорові страхи» характе­ризуються тим, що діти «бояться боятися», то насамперед допоможіть дитині спокійно сприймати сам факт наявності страхів. Якщо вона вирішить, що боятися — це неприпустимо погано чи соромно, вона уни­катиме страшних ситуацій і ніколи не зможе навчитися долати їх.
  2. Не лякайтеся страхів своєї дитини, не намагайтеся відвертати її увагу від спогадів про страшний сон чи страшну фантазію. Якщо ми відганяємо страх — він переслідує нас і атакує тоді, коли ми найменше захищені від нього.
  3. Допоможіть своїй дитині зустрітись із її страхом у безпечній атмосфері: коли Ви поруч, коли вона почувається спроможною протистояти страху. Нехай вона розповість чи намалює Вам те, що її лякає, і отримає від Вас розуміння й підтримку.
  4. Необхідно, щоб дитина зрозуміла, що боятися не соромно, що всі (і Ви також) чогось боялися, нехай вона повірить у те, що теж зможе опанувати свій страх.
  5. Нехай Вас не бентежать невдалі спроби Вашої дитини подолати свій страх. Хваліть її за незначні досягнення, відзначайте найменший прогрес: «Страх став трохи меншим. Отже, ти його поступово долаєш».

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

  1. Визначити особистісні причини над­мірної тривожності дитини.
  2. Сформувати в дитини впевненість у своїх силах перемогти свої страхи.
  3. Організувати ігрову діяльність, у якій можна моделювати страхи і тренуватися в їх подоланні.
  4. Активізувати ті ресурси, які необхідні ди­тині для успішного подолання своїх страхів.
  5. Допомогти батькам знайти психологічно правильні способи реагування на страхи своєї дитини.

 

НЕРВОВАНА ДИТИНА

Надмірна вразливість, плаксивість чи спа­лахи гніву, перепади настрою, неспокійний сон, проблеми травлення, частий головний біль — усе це ознаки нервового виснаження дитини.

Причиною психоемоційного виснаження може бути якась неприємна подія в житті дитини, яка й досі її непокоїть, або хронічне незадоволення собою — переживання своєї неспроможності бути такою як «треба».

Чим можуть допомогти батьки

  1. Проаналізуйте, коли виникли перші ознаки нервовості, і пригадайте, що цьому передувало.
  2. Допоможіть дитині усвідомити, що її непокоїть, і змінити своє ставлення до цієї проблеми.
  3. Відвести більше часу в режимі дня на ті заняття, у яких дитина почувається спокійно і впевнено. Це дасть їй змогу відновити віру у свої сили.
  4. Не перевантажуйте дитину такими заняттями, які викликають сильні емо­ції — позитивні чи негативні: змаганнями, випробуваннями, емоційно насиченими видовищами. Тимчасове дотримання такої «емоційної дієти» дасть змогу знервованій дитині відновити душевну рівновагу, норма­лізувати сон, набратися сил.

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

  1. У процесі психологічного аналізу гри дитини можна визначити основні зони її емоційного напруження: чого вона боїться, чого уникає.
  2. Створити ігрові умови для того, щоб дитина сама усвідомила й висловила свої переживання.
  3. Якщо причиною негативного емоційного стану стала якась психотравмуюча ситуація, її необхідно поступово відтворити і знову пережити, але із залученням усіх необхідних психологічних ресурсів.
  4. Якщо причиною нервового виснаження дитини є її почуття невідповідності «ідеалу», то психологічна допомога включатиме фо­рмування впевненості у своїх можливостях і вміння спокійно сприймати.
  5. Для кожної дитини буде підібрано індиві­дуально-оптимальний спосіб психоемоційної розрядки, опанувавши який, вона зможе самостійно знімати надмірне психологічне напруження в разі необхідності.

[wpdm_package id=’381′]

 

 


Поділитися:

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *