Критерії гіперактивності
(схема спостережень за дитиною)
Дефіцит концентрації уваги
- Непослідовна, їй важко довго утримувати увагу.
- Не слухає, коли до не звертаються.
- 3 великим ентузіазмом береться за завдання, але так і не закінчує його.
- Зазнає труднощів в організації.
- Часто губить речі.
- Уникає нудних завдань і таких, що вимагають розумових зусиль.
- Часто буває забудькуватою.
Рухове розгальмування
- Постійно крутиться.
- Виявляє ознаки занепокоєння (тарабанить пальцями, вовтузиться на стільці, бігає, забирається куди-небудь).
- Спить набагато менше, ніж інші діти, навіть у молодшому віці.
- Дуже балакуча.
Імпульсивність
- Починає відповідати, не дослухавши питання.
- Не здатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває.
- Погано зосереджує увагу.
- Не може дочекатися винагороди (якщо між дією і винагородою є пауза).
- Не може контролювати й регулювати свої дії.
- Поводження слабко керується правилами.
- Під час виконання завдань поводиться по-різному й показує дуже різні результати. (На деяких заняттях дитина спокійна, на інших — ні, на одних уроках вона успішна, на інших — ні.)
Правила роботи з гіперактивними дітьми
- Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.
- Зменшити робоче навантаження дитини.
- Ділити роботу на більш короткі, але частіші періоди, використовувати фізкультхвилинки.
- Давати дитині лише одне завдання на певний проміжок часу, щоб вона могла його завершити.
- Знизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху.
- Посадити дитину під час занять поруч із дорослим.
- Використовувати тактильний контакт.
- Домовлятися з дитиною про ті чи інші дії заздалегідь.
- Для підкріплення усних інструкцій використовувати зорову стимуляцію.
- Давати короткі, чіткі й конкретні інструкції.
- Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.
- Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.
- Надавати дитині можливість вибору.
- Дотримувати чіткого розпорядку дня.
- Залишатися спокійним.
Чим можуть допомогти батьки
- Не варто сподіватися, що бурхлива фізична активність вивільнить енергію малюка. Навпаки, коли він перевтомлений, він стає перезбудженим і ще менш керованим. Тому краще уникати ситуацій, що перезбуджують дитину, а її енергію варто спрямовувати в необхідне русло.
- Намагайтеся зайняти дитину тим, що її цікавить. Поки вона захоплена улюбленими справами, ризик, що в неї виникнуть небажані імпульси, — мінімальний.
- Спробуйте запобігати порушенню Ваших вимог, бо дотриматися їх вона ще не здатна, а чим більшим буде досвід «неслухняності», тим глибшим стане переконаність дитини в тому, що вона погана.
- Для того, щоб зупинити енергійну дитину, доцільно переключити її увагу на
щось емоційно значуще для неї: «Ой, дивись!», «Я згадала!»
Чим може допомогти психолог
Основні завдання психологічної корекції:
- Визначити уявлення дитини про себе і допомогти їй позбутися негативних переконань щодо власної неспроможності.
- Засобами гри створити позитивну мотивацію до розвитку вміння контролювати свої слова та дії.
- Тренувати в ігрових вправах довільну увагу дитини.
- Підібрати разом з батьками ефективні способи взаємодії з гіперактивною дитиною.
Критерії агресивності
(схема спостереження за дитиною)
- Часто втрачає контроль над собою.
- Часто сперечається, лається з дорослими.
- Часто відмовляється виконувати правила.
- Часто спеціально дратує людей.
- Часто винить інших у своїх помилках.
- Часто гнівається й відмовляється зробити що-небудь.
- Часто заздрісна, мстива.
- Чутлива, дуже швидко реагує на різні дії оточуючих, які нерідко дратують її.
Припустити, що дитина агресивна, можна лише в тому випадку, якщо впродовж шести місяців у її поведінці виявилися хоча б 4 з 8 перерахованих ознак.
Правила спілкування з агресивними дітьми
- Бути уважним до потреб і запитів дитини.
- Демонструвати модель неагресивного поводження
- Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.
- Покарання не повинні принижувати дитину. Навчати прийнятних способів вираження гніву.
- Давати дитині можливість проявляти гнів безпосередньо після події, що фруструє.
- Навчати розпізнання власного емоційного стану і стану оточуючих.
- Розвивати здатність до емпатії.
- Розширювати поведінковий репертуар дитини.
- Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.
- Учити брати відповідальність на себе.
Чим можуть допомогти батьки
- Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на Вас. Навпаки, поставтеся до її обурення з розумінням й повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до Вас.
- Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як Ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.
- Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі придушуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.
- Учіть дитину розуміти себе та інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття й почуття інших, вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби і захисту.
Чим може допомогти психолог
Основні завдання психологічної корекції:
- Визначити основні причини агресивної поведінки дитини.
- Розробити такі ігри, у яких дитина зможе не просто виявити свій гнів, а експериментувати з формами його прояву.
- Допомогти дитині через гру навчитися розуміти свої та чужі негативні переживання.
- Разом із батьками знайти можливість оптимізації виховного впливу на дитину в сім’ї.
Критерії визначення тривожності дитини
- Постійне занепокоєння
- Труднощі, іноді неможливість сконцентруватися на чому-небудь
- М’язова напруга
- Дратівливість
- Порушення сну
Чим можуть допомогти батьки
- Оскільки «нездорові страхи» характеризуються тим, що діти «бояться боятися», то насамперед допоможіть дитині спокійно сприймати сам факт наявності страхів. Якщо вона вирішить, що боятися — це неприпустимо погано чи соромно, вона уникатиме страшних ситуацій і ніколи не зможе навчитися долати їх.
- Не лякайтеся страхів своєї дитини, не намагайтеся відвертати її увагу від спогадів про страшний сон чи страшну фантазію. Якщо ми відганяємо страх — він переслідує нас і атакує тоді, коли ми найменше захищені від нього.
- Допоможіть своїй дитині зустрітись із її страхом у безпечній атмосфері: коли Ви поруч, коли вона почувається спроможною протистояти страху. Нехай вона розповість чи намалює Вам те, що її лякає, і отримає від Вас розуміння й підтримку.
- Необхідно, щоб дитина зрозуміла, що боятися не соромно, що всі (і Ви також) чогось боялися, нехай вона повірить у те, що теж зможе опанувати свій страх.
- Нехай Вас не бентежать невдалі спроби Вашої дитини подолати свій страх. Хваліть її за незначні досягнення, відзначайте найменший прогрес: «Страх став трохи меншим. Отже, ти його поступово долаєш».
Чим може допомогти психолог
Основні завдання психологічної корекції:
- Визначити особистісні причини надмірної тривожності дитини.
- Сформувати в дитини впевненість у своїх силах перемогти свої страхи.
- Організувати ігрову діяльність, у якій можна моделювати страхи і тренуватися в їх подоланні.
- Активізувати ті ресурси, які необхідні дитині для успішного подолання своїх страхів.
- Допомогти батькам знайти психологічно правильні способи реагування на страхи своєї дитини.
НЕРВОВАНА ДИТИНА
Надмірна вразливість, плаксивість чи спалахи гніву, перепади настрою, неспокійний сон, проблеми травлення, частий головний біль — усе це ознаки нервового виснаження дитини.
Причиною психоемоційного виснаження може бути якась неприємна подія в житті дитини, яка й досі її непокоїть, або хронічне незадоволення собою — переживання своєї неспроможності бути такою як «треба».
Чим можуть допомогти батьки
- Проаналізуйте, коли виникли перші ознаки нервовості, і пригадайте, що цьому передувало.
- Допоможіть дитині усвідомити, що її непокоїть, і змінити своє ставлення до цієї проблеми.
- Відвести більше часу в режимі дня на ті заняття, у яких дитина почувається спокійно і впевнено. Це дасть їй змогу відновити віру у свої сили.
- Не перевантажуйте дитину такими заняттями, які викликають сильні емоції — позитивні чи негативні: змаганнями, випробуваннями, емоційно насиченими видовищами. Тимчасове дотримання такої «емоційної дієти» дасть змогу знервованій дитині відновити душевну рівновагу, нормалізувати сон, набратися сил.
Чим може допомогти психолог
Основні завдання психологічної корекції:
- У процесі психологічного аналізу гри дитини можна визначити основні зони її емоційного напруження: чого вона боїться, чого уникає.
- Створити ігрові умови для того, щоб дитина сама усвідомила й висловила свої переживання.
- Якщо причиною негативного емоційного стану стала якась психотравмуюча ситуація, її необхідно поступово відтворити і знову пережити, але із залученням усіх необхідних психологічних ресурсів.
- Якщо причиною нервового виснаження дитини є її почуття невідповідності «ідеалу», то психологічна допомога включатиме формування впевненості у своїх можливостях і вміння спокійно сприймати.
- Для кожної дитини буде підібрано індивідуально-оптимальний спосіб психоемоційної розрядки, опанувавши який, вона зможе самостійно знімати надмірне психологічне напруження в разі необхідності.
[wpdm_package id=’381′]
