Наталія Анікіна, педагог-організатор:
— Гаївки виникли в далекі часи. Не знати, у зв’язку з яким обрядом, але певно, що зі святом, – бо в будній день не мала молодь часу бавитися, та й хто хотів перед людьми виглядати неробою! Знаємо, що це було свято весняне — люди раділи приходу весни! Із прийняттям на Русі християнства обряд поклоніння весні поступово перейшов у традицію Великодніх свят, котрі знаменують уже справді розквітлу весну. У християнській традиції гаївки передають радість від приходу весни і Воскресіння Христового.
Пересвідчитись у тому, що народні звичаї живі, цікаві і веселі, можна було прийшовши на церковне подвір’я 18 квітня та побачивши й почувши веснянки у виконанні гімназистів 1(5)-3(7) класів. Діти підготували неповторну пісенно-хореографічну композицію. Напередодні учні старших 5(9) класів допомагали з постановкою найменшим.
Сьогодні, Україна, як ніколи, потребує відродження національних народних традицій. Ми це добре розуміємо. Бо, хто, як не ми?
Співає жайворон з небес:
«Христос воскрес! Христос воскрес!»
У небо дзвін гуде з села:
«Христос воскрес! Йому хвала!»
В проміннях сонячна блакить:
«Христос воскрес! Його хваліть!»
Журчить струмок — весняний дзвін:
«Воскрес Христос — Господній Син!»
Радіють діти у вінках:
«Христос воскрес на небесах!»
І вся земля, мов той вінок,
З чудесних трав, дітей, квіток…
І в серці радість через край:
Воскресли поле, річка, гай,
І лине пісня до небес: «Христос воскрес!
Христос воскрес!»
