З нагоди Дня писемності, який відзначаємо сьогодні, учениця 6(10)-А класу Калуської гімназії ім. Дмитра Бахматюка Олександра Фрицька (учитель Ольга Сербін) презентацію книги сучасної української письменниці Ліни Костенко «Записки українського самашедшего».
Ви читаєте сучасну літературу? Знаєте її сутність? Відчуваєте її смак? Умієте смакувати, як, наприклад, каву? Шукаєте частенько нову книгу? Думаєте, Ви такий один? Чи Вам відомо, що й у Європі іде процес звернення до друкованого поетичного слова й до неординарного письменницького таланту?
Уважаєте, що сучасна українська література багатогранна? І навіть якщо Вам щось не подобається чи маєте неоднозначне ставлення до прочитаного – це дивно? Невже не природно кожному відчувати по-своєму? Хто ж скаже, що дихати – це не природно?
Хіба є такі, що не погоджуються з думкою про те, що Ліна Костенко – «цариця поезії в українській літературі»? Чи знайдуться такі, що заперечать? Хто з цим може посперечатися? Невже є українці, що не читають її (не побоюся цього слова) бестселерів?
Чи Ви читали «Записки українського самашедшего»? Може, чули? Ні? Знаєте, що Іван Малкович сказав про цей твір «вибух»?
Хіба ж можна не погодитися, що цей роман – не тільки дзеркало сьогодення, в якому неважко впізнати самого себе як тут, так і за кордоном? Що, когось може залишити байдужим сповідь молодого українця, який рятується перебуванням у віртуальному світі? Хіба Ви ще не чули, що проблема віртуальних стосунків та життя – чи не найперша серед проблем сучасного людства?
Ви, шановні читачі, хіба не погодитеся, що цей роман не вміщається в рамки традиційного роману? Невже не очевидно, що форма щоденника – максимально вдала для зображення душевного стану розгубленої сучасної людини, якій хочеться виговоритися, а нікому???
Знаєте, що Іван Малкович на презентації книги сказав: «Здається, що у нас так ще не писали»? Як думаєте, це суб’єктивно? Чи й справді незабутній стиль, чи оригінальність форми віддзеркалили буття українського народу у безіменному «Я»?
Думаєте, причина популярності в читабельності? А може, в тому, що нема довгих речень, менше метафоричності, ніж звичайно? У тому, що написано прозоро, чітко й афористично? У цьому ж секрет популярності, чи не так? Може, саме тому і легко та влучно вдається перекладати іноземною?
А чи цей твір не є спробою переосмислити те, що сьогодні називається романом у сучасній літературі? Вас не зворушують спроби героя побачити та зрозуміти тенденції та логіку сучасного світу? Хіба Вас не лякають висновки про причини збільшення катастроф у кінці кожного місяця і року, про які говорить автор? Куди ж котиться цей світ?
Чи не є зараз актуальними проблеми політичного зрадництва та екологічних катастроф, занепаду культур, які хвилюють «самашедшего»?
А Ви хто? Самотня людина новітнього часу? Чи вільна від стереотипів? «Герой нашего времени?» Може, пошукаєте відповіді у романі Ліни Костенко? Вагаєтесь? Готові до ризику?
