(Ми – колектив, і в цьому наша сила)
Крокуй так далеко,
наскільки це можливо,
не зрікаючись себе…
«Гарний колектив», «Прекрасний колектив», «Потужний, творчий колектив» – так ми зазвичай представляємо гімназію новачкам і своїм знайомим. Це правда…
У нас комфортно, приємно, цікаво. Ми почуваємо себе родиною. Любимо в учительську приносити гостинці, радіємо з обнов поважних і молодих колег, щиро обмінюємося компліментами, робимо одне одному маленькі приємні сюрпризи, реагуємо на тонкі зауваження та дотепні репліки, беремо до уваги заповітні бажання, щоб по можливості якось їх виконати…
У нас не прийнято солодко лестити – ми швидше легенько «підколемо». У нас не прийнято «лізти в душу», але ми любимо «розмови за життя». Якщо ж колись і перегнемо в критиці чи в поспішному судженні, то вміємо напругу зняти інтелігентно. Ми всі цінуємо шляхетне почуття міри.
Що нас об’єднує, – це гумор. Підтекст уловлюємо миттєво, на одній хвилі. Допомагає дуже.
Ми однодумці? Зовсім ні. Ми різні-різні. В усьому. У кожного своє ставлення до історії й сьогодення, свої політичні симпатії, своя оцінка актуальних подій, свій погляд на «педагогіку співробітництва» й «новітні технології», своя манера спілкування, свій стиль одягу, своє відношення до роботи і т.д. і т.п.
Ми не все про всіх знаємо. Між собою в більшості навіть не друзі (в класичному розумінні) ми – приятелі, співрозмовники, колеги…
Також ми різні за віком: старше покоління – ще з середини минулого століття, юне – наші внуки і гімназійні випускники.
Але коли виникає потреба, – ми разом. Просто разом, без будь-яких порахувань.
У стилі співжиття кожен із нас ніби «сам по собі», чітко окреслює свій особистий простір. Та якраз у цій «самості» і вдається захистити й реалізувати своєрідну індивідуальність. Далекоглядний наш директор Д.М. Бахматюк це дуже цінував і оберігав, хоча щораз повторював: «Колектив – це не тільки робота», намагаючись тісніше нас згуртувати.
Магія слова «гімназія» об’єднала нас у коло і привела в рух. Орбіта виявилася життєспроможною, швидкість руху задовольняла. Для справи нам потрібно було знати таланти, звички і можливості одне одного. Навіть якщо хтось і намагався їх приховати, цілеспрямований навкологімназійний рух однаково все виявляв.
Шліфування ж і огранка відбувалися в спільному русі. Цей рух спричинив відповідні коливання в часі і просторі – і нас, причетних до гімназії, за 25 років стало чимало. Спочатку ми творили гімназію, тепер перебуваємо під впливом її аури. Ми – колектив, і в цьому наша сила. Загальна енергетика гімназії – позитивна, молода і світла.
В. Коваленко
